Штучний інтелект та свобода слова: пошук балансу в епоху постправди та історичні паралелі

Сучасний світ переживає трансформаційні процеси, зумовлені стрімким розвитком штучного інтелекту (ШІ). Цей зсув, окрім технологічного виміру, має глибокі політичні наслідки, торкаючись фундаментальних засад функціонування демократичних інститутів, зокрема свободи слова та формування суспільної думки. Поширення дезінформації, підсилене можливостями ШІ, та ерозія інституту фактчекінгу внаслідок зміни політик технологічних гігантів, створюють реальну загрозу для “репрезентативної демократії”. Спостерігається криза довіри до традиційних медіа, політичних еліт та інститутів влади, що поглиблюється фрагментацією інформаційного простору та формуванням “ехо-камер”, де домінують упередження та емоційна поляризація. На додачу припинення фінансування незалежних українських медіа з боку США створює всі умови для існування “ехо-камер”.

Протягом десятиліть інститут фактчекінгу відігравав роль своєрідного “санітара” інформаційного простору, забезпечуючи мінімальний рівень достовірності та верифікованості публічного дискурсу. Журналістські розслідування, як-от викриття Вотергейтського скандалу Бобом Вудвордом і Карлом Бернстайном Вся президентська рать” / “All the President’s Men”, Bob Woodward and Carl Bernstei демонстрували, що ретельна перевірка фактів може мати кардинальний вплив на політичні процеси, сприяючи підзвітності влади та зміцненню суспільної довіри.

Проте в сучасних умовах спостерігається тривожна тенденція до ерозії цього інституту. Рішення компанії Meta про скорочення команд, відповідальних за фактчекінг, є не просто внутрішньою корпоративною справою, а симптомом глибинної кризи, що охоплює медіаландшафт. Про скорочення команд з фактчекінгу в компанії Meta писали багато видань, наприклад The Guardian чи Reuters.

Цей крок, завуальований під “оптимізацію”, свідчить про зміну пріоритетів технологічних гігантів. Як влучно зазначає професор Крістіан Фукс “Соціальні медіа: Критичний вступ” /“Social Media: A Critical Introduction”, Christian Fuchs, “відмова від фактчекінгу може призвести до зростання дезінформації та маніпуляцій”.

Наслідки цього процесу для політичної системи є вкрай небезпечними. Деградація інформаційного поля сприяє поширенню політично вмотивованих фейків, поглиблює поляризацію суспільства, підриває довіру до демократичних інститутів та створює сприятливі умови для маніпулятивних технологій, спрямованих на дезорієнтацію та демобілізацію електорату. Наростає “інформаційна ентропія” — хаос, в якому важко відрізнити правду від брехні.

ШІ, будучи одним із ключових чинників, що сприяють поширенню дезінформації, водночас володіє потенціалом для боротьби з цим явищем. Алгоритми машинного та глибокого навчання можуть бути ефективно використані для автоматизації процесу фактчекінгу, виявлення маніпулятивного контенту та ідентифікації бот-мереж, що поширюють фейки. Проекти, подібні до Google Jigsaw демонструють можливості ШІ у сфері верифікації інформації.

Однак “темний бік” ШІ проявляється у створенні дедалі досконаліших інструментів для генерації та поширення дезінформації. Технологія “діпфейків”, здатна створювати гіперреалістичні, але повністю сфабриковані відео- та аудіоматеріали, становить екзистенційну загрозу для інформаційної безпеки та стабільності політичних систем.

Сем Грегорі з WITNESS влучно попереджає, що “діпфейки стають дедалі переконливішими, і це становить серйозну загрозу для демократії”. Їх використання в політичній боротьбі може мати руйнівні наслідки, призводячи до дискредитації опонентів, розпалювання соціальної ворожнечі, маніпулювання електоральними процесами та підриву довіри до будь-яких джерел інформації. Ця ситуація поглиблює ефект “технологічного детермінізму”, коли технологічний розвиток випереджає здатність суспільства та політичних інститутів адаптуватися до його наслідків.

Розглядаючи феномен ШІ в ширшому історичному контексті, можна провести певні паралелі з роллю, яку в минулому відігравали релігійні та ідеологічні системи. Подібно до того, як релігія пропонувала абсолютні істини та пояснювала незрозумілі явища, ШІ нині бере на себе функцію “оракула”, що володіє знанням, недоступним для пересічної людини. Як колись релігійні догми визначали межі дозволеного та формували суспільну мораль, так і алгоритми ШІ, часто непрозорі та незбагненні для загалу, починають визначати, яку інформацію ми бачимо, які ідеї вважаються прийнятними, а які — маргінальними чи шкідливими. В обох випадках ми маємо справу з чимось “недосяжним”, що впливає на наше сприйняття реальності та формує наші цінності. Ця аналогія не покликана прирівняти ШІ до релігії, але радше підкреслити, що будь-яка система, яка претендує на монополію на істину та контроль над інформацією, потребує пильного суспільного контролю та етичного осмислення.

Проблема співвідношення свободи слова та інформаційної безпеки в епоху цифрових платформ набуває особливої гостроти. Свобода слова, будучи наріжним каменем ліберальної демократії, гарантує плюралізм думок та можливість відкритої суспільної дискусії. Проте в умовах, коли платформи на кшталт Facebook, Instagram та Twitter стали домінуючими каналами комунікації, виникає ризик зловживання цією свободою для поширення дезінформації, мови ненависті та екстремістських ідеологій.

Критика масових соціальних мереж, висловлена, зокрема, Джастіном Коксом у його заклику до “повстання” проти платформ, висвітлює глибинні протиріччя, закладені в їхній бізнес-моделі. На жаль, знайти першоджерело статті Джастіна Кокса “Час повстати проти масових соціальних мереж” не вдалося. Рекомендується перевірити наявність статті на його особистому сайті чи в блозі. Також, можливо, стаття була опублікована на платформах, які агрегують контент, таких як Medium.

Порівнюючи їх з антиутопічним світом, Кокс акцентує увагу на прихованих механізмах цензури та маніпулювання інформацією, що реалізуються через алгоритмічне фільтрування контенту та створення “інформаційних бульбашок”. Комерціалізація особистих даних та перетворення користувачів на товар, що продається рекламодавцям, підриває засади приватності та автономії особистості.

Постає складне завдання: знайти “точку Лагранжа” — баланс між захистом свободи слова та забезпеченням інформаційної безпеки в цифровому середовищі. Це вимагає не лише технологічних рішень, але й глибокого переосмислення ролі платформ у суспільному житті, вироблення нових етичних норм та, можливо, запровадження більш жорсткого регуляторного нагляду. Необхідний перехід від платформ-гігантів до більш децентралізованих, демократичних та прозорих онлайн-просторів, про що і пише Кокс.

В умовах “гібридних загроз” та ерозії інституту фактчекінгу, на медіа та журналістів покладається особлива відповідальність за формування “інформаційного імунітету” суспільства. Це передбачає не лише впровадження інноваційних інструментів верифікації інформації, але й підвищення загального рівня медіаграмотності громадян.

Активне використання ШІ-інструментів для фактчекінгу:

• Інтеграція платформ, таких як Full Fact та Snopes, що спеціалізуються на автоматизованій перевірці фактів, є нагальною необхідністю.
• Поглиблена підготовка журналістів у сфері data-журналістики та OSINT (Open Source Intelligence): Володіння навичками роботи з великими даними, їх аналізу та верифікації стає критично важливим для виявлення дезінформаційних кампаній та маніпулятивного контенту.
• Прозорість та етика: Чітке інформування аудиторії про методологію фактчекінгу, джерела інформації та критерії її оцінки є запорукою довіри до медіа.
• Міжінституційна співпраця та створення мереж протидії дезінформації: Ефективна боротьба з дезінформацією вимагає об’єднання зусиль медіа, наукових установ, фактчекінгових організацій, громадського сектору та органів державної влади.
  Приклад такої співпраці — International Fact-Checking Network (IFCN).

Системна робота з підвищення медіаграмотності:

• Роз’яснення принципів роботи алгоритмів, особливостей функціонування соціальних мереж та методів розпізнавання фейків має стати невід’ємною частиною освітніх програм та публічного дискурсу. Проект з медіаграмотності від UNESCO

Усвідомлюючи нагальну потребу в підвищенні медіаграмотності, особливо серед молодого покоління, автор цього тексту допомогає освітньому проекту Next Education AI в Україні. Цей проект фокусується на розробці та впровадженні курсів з цифрової етики та безпеки в епоху ШІ для школярів. Команда Next Education AI активно співпрацює з директорами шкіл, вчителями та експертами в галузі освіти, щоб організувати факультативні заняття, які допоможуть учням розвинути критичне мислення, навички розпізнавання дезінформації та відповідального використання цифрових технологій.

Next Education AI ставить за мету не просто інформувати школярів про потенційні загрози ШІ, але й надати їм інструменти для аналізу інформації, формування власної обґрунтованої думки та протидії маніпулятивним технологіям. Курси розробляються з урахуванням вікових особливостей учнів та включають інтерактивні елементи, практичні завдання та кейси з реального життя. Проект передбачає також проведення тренінгів для вчителів, щоб забезпечити ефективне впровадження нових методик та матеріалів у навчальний процес.

Автор переконаний, що подібні ініціативи є критично важливими для формування покоління, здатного орієнтуватися в складному інформаційному просторі, протистояти викликам епохи постправди та свідомо будувати своє майбутнє в світі, де ШІ відіграє дедалі значнішу роль.

Проблема ШІ-генерованої дезінформації вийшла далеко за межі суто технологічної сфери, ставши одним із ключових питань політичного порядку денного. Уряди багатьох країн усвідомлюють необхідність вироблення адекватних регуляторних механізмів, які б дозволили мінімізувати ризики, пов’язані з неконтрольованим розвитком ШІ, не стримуючи при цьому інноваційний потенціал цієї технології.

Європейський Акт про штучний інтелект (AI Act) є показовим прикладом спроби комплексного регулювання ШІ на наднаціональномурівні. Він передбачає запровадження системи оцінки ризиків, диференційованої за сферами застосування ШІ, та встановлює вимоги щодо прозорості алгоритмів, підзвітності розробників та захисту фундаментальних прав.

Однак, регулювання ШІ є вкрай складним і багатовимірним завданням. Необхідно знайти тонкий баланс між гарантуванням суспільної безпеки, захистом основоположних свобод та стимулюванням інновацій. Надмірно жорстке та обмежувальне регулювання може призвести до стагнації технологічного розвитку, втрати конкурентоспроможності та появи “чорного ринку” ШІ-технологій. З іншого боку, відсутність адекватного регулювання загрожує неконтрольованим поширенням шкідливих технологій, поглибленням цифрової нерівності та ерозією демократичних інститутів.

Стрімкий розвиток ШІ та його вплив на сферу свободи слова ставить перед нами екзистенційні питання щодо майбутнього демократії, ролі інформації в суспільстві та природи людської комунікації. Відмова технологічних гігантів від інституту фактчекінгу, посилена критикою платформ-гігантів, як у статті Джастіна Кокса, актуалізує проблему “цифрового суверенітету” — здатності держав та суспільств ефективно захищати свої цінності та інтереси в цифровому середовищі.

Подальший розвиток подій значною мірою залежатиме від здатності виробити адекватні відповіді на ці виклики. Це вимагає не лише технологічних інновацій та політичної волі, але й глибокого переосмислення ролі медіа, етичних принципів функціонування цифрових платформ та активної участі громадянського суспільства у формуванні “цифрового порядку денного”. Ініціативи, подібні до проекту Next Education AI, є важливим кроком на цьому шляху, закладаючи фундамент для виховання покоління, здатного критично мислити, відповідально використовувати цифрові технології та захищати демократичні цінності в епоху ШІ.

Потрібна широка суспільна дискусія щодо майбутнього ШІ та його впливу на свободу слова, яка б ґрунтувалася на принципах інклюзивності, прозорості та підзвітності. Лише комплексний, міждисциплінарний підхід, що поєднує зусилля держави, медіа, наукової спільноти, громадянського суспільства та технологічного сектору, дозволить нам не лише мінімізувати ризики, але й використати потенціал ШІ для зміцнення демократичних інститутів, розширення можливостей для вільного обміну ідеями та побудови більш справедливого та стійкого суспільства. Це завдання, яке вимагає невідкладних дій, адже від його вирішення залежить майбутнє свободи в цифрову епоху.

Шукайте мене в Linkedin.